Місце сили з назвою «Гозеро»: Юлія Васюк та «Коло» запрошують на етнофестиваль до Бондурівки


Опубліковано 28 Серпень 2017 о 14:28

Блог Діти в місті Вінниця >  Оглядові статті >  Місце сили з назвою «Гозеро»: Юлія Васюк та «Коло» запрошують на етнофестиваль до Бондурівки


Місце сили з назвою «Гозеро»: Юлія Васюк та «Коло» запрошують на етнофестиваль до Бондурівки

Перший етнофестиваль «На Гозері» відбудеться 9 вересня у самісінькому центрі села Бондурівка Чечельницького району Вінницької області. Початок о 15.00. Буде автентично-смачно-пісенно-танцювально-коровайно-весело! 

Організатор фестивалю Бондурівська сільська рада, а головна натхненниця – відома уродженка села Юлія Васюк, співачка і фольклористка, викладачка Вінницького училища культури і мистецтв, керівниця фольклорного гурту «Мокоша» та ГО «Етномайстерня «Коло».


Село Бондурівка має давню історію: на його території знайдено та зафіксовано трипільське поселення ІІ-ІV тис. до н.е., слов'янське поселення ІІ-V ст. н.е., козацький стан XVI-XVII ст. (історико-археологічний комплекс «Замчисько»). В селі діє єдиний в районі музей краєзнавчого напрямку – Музей історії села Бондурівка, який створив ентузіаст, сподвижник, вчитель Василь Олексійович Коваленко. Він створював його 15 років за власний кошт, без сторонньої допомоги і підтримки, а сьогодні музей має статус державного. В музеї 4 кімнати, кожна з яких присвячена певній темі і періоду існування Бондурівки.

Пані Юля, надихнувшись красою рідного краю, кличе всіх у гості «На гозеро»! Що за місцина така? Ось як її описує сама співачка: «Коли кажуть «пішли на гозеро», то звичайно, знаходишся в передчутті насолоди тихою чистою, спокійною поверхнею води, але в нас не так! В центрі села Бондурівка є велике плато, де випасають худобу. Воно рівне, з чудовими краєвидами, поросле зелененькою травичкою. Кажуть, що в давнину тут було велике озеро, але внаслідок розколу земної кори воно стрімко пішло під землю. До нас приїжджали німці з візитом і сканували його ехолокаторами, то сказали, що воно збереглося під землею в гранітній «кишені». Ще моя бабуся розказувала, що на цьому місці збирався величезний ярмарок з усіх усюд. Навіть моя мама його ще пам'ятає. Продавали там усе. Без перебільшень. А коли я ще ходила до школи, дуже любила час непередбачуваних канікул. Навесні сніг танув і з усіх горбків вода йшла в низинку на гозеро і заповняла його чи не під саме наше подвір’я. Я тоді не йшла в школу – ото були дні! Тоді я перемірювала чобітьми усі ярки. А коли після такого потепління бив мороз, то все гозеро ставало ніби кришталевим. Я любила лягати на лід і видивлятися в ньому різних замерзлих «кузьок» – прямо цілий природознавчий музей під склом, точніше, під льодом. Про гозеро я можу говорити годинами».



«Назва йде від слова «озеро», проте люди кажуть «гозеро», деякі «годзеро», але для мене це безперечне «місце сили», тут почуваєш себе вільним і щасливим. Як в дитинстві», – в захопленні розповідає про дивовижне місце Юлія Васюк.

Керамічний посуд, зібраний в с. Бондурівка Чечельницького району. Традиційні писанки с. Бондурівка, написані в 30-х р. ХХ ст. Чи не найстаріші зразки традиційного писанкарства на Вінниччині. 

І саме біля «гозера», у центрі села, 9 вересня, за 160 кілометрів від Вінниці буде свято. В програмі: виступи фольклорних колективів, виставки народних майстрів, майстер-класи, музика й танці. Села Чечельницького району привезуть на фестиваль експозиції старожитностей у вигляді «світлиць». Бондурівські жінки для фестивалю пектимуть унікальні короваї, варитимуть смачну юшку, засипану кашу, а чоловіки готуватимуть барана на вертелі. А люди тут щедрі, гостинні і хазяйновиті!

Буде діяти експозиція Музею історії села Бондурівка: старовинні предмети вжитку, виготовлені бондурівчанами, автентичний одяг, музичні інструменти, меблі, тощо. Будуть продемонстровані цінні і рідкісні матеріали дослідження історії села, які ретельно збирав його завідувач Коваленко В. О.

"Бондурівський ставок - то справжній заповідний куточок. Тут чиста водичка, верби ростуть край берега, плавають лебеді, дикі качки, над головою час від часу пролітають чайки, а якщо трошки посидіти, можна побачити лелеку, а то й сіру чи білу чаплю! А ще тут ловиться риба."

На жаль, без власного транспорту доїхати до Бондурівки буде трохи клопітно: рейсовим автобусом до Жабокрички, а зайти 10 км на попутках.


http://www.myvin.com.ua/ua/news/culture/50900.html





Підпишись на щотижневу програму від "Діти в місті"


Пошук