Різниця у вихованні дівчаток та хлопчиків
Опубліковано 02 Жовтень 2018 о 14:46
Блог Діти в місті Вінниця > Різниця у вихованні дівчаток та хлопчиків
Перш за все, запам’ятайте, діти батькам нічого не винні, вони не мають відповідати їхнім очікуванням і виправдовувати їхні надії. Єдине, що діти повинні зробити — це стати здоровими, щасливими та самодостатніми особистостями, а батьки повинні допомагати їм у цьому.
Виховання
Безумовно, методи виховання хлопчика мають суттєво відрізнятися від виховання дівчинка, але чи не найголовнішу роль відіграє приклад, який мами й тата подають своїм чадам. Всі важливі якості дитина бере зі своєї сім’ї, оскільки до шкільного віку діти повністю наслідують батьків. Тому, незалежно від того хлопчик у вас, чи дівчинка, до 6 років важлива близькість з мамою. Не бійтеся, що розбалуєте сина надмірною любов’ю, демонструючи свої почуття, ви допоможете йому повірити у власні сили.
Діти відмінно розуміють взаємовідносини між батьками, і це також відіграє важливу роль у вихованні дитини. Хлопці більш прив’язані до мам, а дівчатка — до татусів. Якщо мама поважає тата, син бачить приклад, яким чоловіком треба стати, щоб мама поважала і його. А якщо тато у захопленні від мами, то і донечка прагнутиме наблизитися до такого ідеалу жінки.
І виходячи з того, що зазвичай сильні емоційні зв’язки виникають саме з дітьми протилежної статі, то головну роль у вихованні має взяти протилежна сторона. Татова донечка буде маніпулювати батьком, а мати навряд чи зможе дисциплінувати сина. Саме з цієї причини за виховання має відповідати той з батьків, хто найбільш об’єктивний. Тобто, доньку виховуватиме мама, а сина — тато. Важливо, щоб закріплення цих ролей відбулося, коли дитині виповниться п’ять років.
Іноді буває важко передати відповідальність, адже татові буде складно дозволити мамі приймати рішення стосовно коханої донечки, а мамам неймовірно шкода віддавати маленького синочка суворому татові. Але задля щастя дитини необхідно порозумітися.
Любов
Ми зараз поговоримо не про абсолютну та беззаперечну любов до своєї дитини, а про її різновиди. Є «любов — довіра», і є «любов — піклування», як думаєте, яка кому?
Давайте розбиратися. Дівчаткам зазвичай більше довіряють, вважаючи їх розсудливими. Дівчата випереджають хлопців по розвитку, і це ще одна перевага у боротьбі за довіру. Дівчаток з дитинства привчають до хатньої роботи, знову ж таки довіряючи їм. А що хлопцям? Хлопчиків зазвичай опікають, бережуть. Згадайте лише про «сину, ти одягнув шапку?». Хлопців більше контролюють, а з домашньої роботи довіряють максимум винести сміття. З цього випливає, що дівчаткам дарують довіру, а хлопцям — турботу. А чи так має бути?
Це ж дівчаток потрібно опікувати. Захищати, пестити, жаліти, допомагати. У цілому ставитися до донечки, як до коштовності. Тоді й вона сама любитиме себе, і почуття власної гідності не дозволить їй у дорослому життя одружитися з негідником, терпіти щодо себе несправедливість та жорстокість. Якщо дівчинка ростиме в атмосфері любові та піклування, то подорослішав, вона транслюватиме ці почуття у світ.
З хлопцями ж усе навпаки. Їх мають загартовувати труднощі. Але при цьому в них має бути непохитна віра в себе та свої сили. Віра, яку може дати лише мама.
Сину частіше треба говорити «я в тебе вірю». Зі шкільного віку перестати бігати за ним з шапочкою, хлопець має сам відповідати за своє життя. Не можна захищати сина у дитячих сварках, адже він має навчитися стояти за себе, щоб потім захищати свою майбутню родину. Можна в спортивну секцію записати.
Читайте «Як правильно вибрати спортивну секцію для дитини».
Школяра потрібно просити про допомогу: принести сумку з магазину, винести сміття, помити посуд, вигуляти собаку. Сину потрібно давати можливість долати труднощі, проходити випробування, наприклад, похід, спорт.
Іноді це важко, особливо мамам, і це ще одна з причин, чому вихованням хлопчика має займатися тато.
Похвала
Так само як і любити, хвалити дітей теж треба по-різному. Дівчинку треба хвалити якомога частіше. Не бійтеся, що похвали буде забагато, дівчинку неможливо перехвалити. А от якщо мовчати, то дівчинка почуватиме себе недостатньо хорошою, недостатньо розумною, і перенесе це почуття у доросле життя. Донечку необхідно хвалити за те, якою вона є. Якщо ж ви хвалитимете дівчинку за вчинки, вона звикне, що має заслужити любов. І що її не можна любити просто так.
Хлопців треба хвалити лише за вчинки. При цьому не можна критикувати за поразку (треба ж вірити в нього, пам’ятаєте). Хваліть за спробу, завзятість, сміливість.
Для того, щоб було за що хвалити сина, ви маєте дати йому можливість зробити вчинок, тому змалечку просіть про допомогу. Допомогти мамі з сумкою з магазину, допомогти сміття винести, з собакою погуляти, на стіл накрити. Хлопчик зрозуміє, що допомагати це приємно, правильно. Але зауважте, що платою за допомогу не може бути ваша любов. Любов — це не похвала. «Я тебе люблю» треба говорити якомога частіше, і без приводу.
Свобода вибору
На жаль, є стереотипи, якими й зараз живе більшість людей. Ляльки — дівчатам, машинки — хлопцям. Задатки, вміння та смаки не залежать від того, якої статі ваша дитина. Якщо енергійна донечка цікавиться дзюдо, не можна звинувачувати її у «пацанкуватості» та водити попри сльози на балет. І якщо чуттєвий син більше цікавиться скрипкою, ніж футболом це не привід для горезвісних «ти що, дівча?». Важливо чути свою дитину та підтримувати у всіх її починаннях.
Любіть своїх дітей та будьте для них гарним прикладом.